Завтра урок.
І творити його треба так,
як митець творить музику.
О. Захаренко
 |
|---|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
***
Любити Батьківщину –
це старших поважати,
Оберігати землю,
Історію вивчати.
Старанно вчитись в школі,
Щоб бути патріотом.
Пишатись земляками
і всім своїм народом.
Вдягати вишиванку
Як гордість, як святиню.
І мову шанувати
Найкращу, солов'їну.
Щоб слави не втрачати великого народу,
Беріть у руки КНИГИ – це ж берегині роду!
Залізницька О.
***
Мої хлоп’ята - у військовій формі,
зі зброєю… в окопах… в БТР-ах…
Вони писати не хотіли твори ! –
Я їх за це сварила на перервах…
Тепер пишуть життя – своє і наше.
Я вдячна – помилок вони не мають.
Вони все роблять, щоб жили ми краще.
Вчорашні учні. Їх ще парти пам’ятають…
Бажаю, зради щоб не знали
І віри в серці не втрачали,
Щоб вистояли, не зламались
І … щоб живими повертались.
Залізницька О.
Лелека
Із неба біло-чорний шовк
Спустився… Я тихо підійшов.
За кілька метрів зупипинився -
Невже лелека загубився?
Увага звернена до нього,
Червонодзьобого, смішного:
Стоїть, ще й вигляда з пшениці,
Немов із казки-небилиці.
Шукає птах зернистий колос.
Почувши мій тихенький голос,
Здійнявся в небо разом з вітром
До зірки вранішнього світла.
Всміхаючись йому здалека,
Залишу в серці я лелеку.
(2016)
Жижевський Едуард,
учень 9 класу
Варварівської ЗОШ
Чорнобильський біль
Вже й ми вступили до чорнобильского бою,
І в ту страшну і незбагненну мить
Ми всі вже знали - нам душа болить,
Болить за тих, хто вже загинув.
Їм - вічна пам'ять і свіча горить...
Цю катастрофу не забудем ні на мить,
за всіх, хто знав, як це було жахливо,
Чорнобильським набатом нам дзвенить.
Забути біль їх неможливо,
це лихо сталось в одну мить.
(2016)
Жижевський Едуард,
учень 9 класу
Варварівської ЗОШ
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!
Т.Г.Шевченко
Волошкове дитинство
Дитинство синьооке, мов волошки,
Його завжди буває зовсім трошки.
Воно веселе і дзвінкоголосе.
Розпустить коси і блукає босе.
Дитинство різнобарвне і щасливе,
Яскраве, простодушне, галасливе,
Воно ще поряд, зовсім недалеко,
Та вже летить у вирій, мов лелеки.
Дитинство пахне мамою і хлібом.
І навіть спогадом сумує ніби,
Та завжди в пам’яті моїй просторе,
Безмежно – синє волошкове поле.
Бачинська Л.
Дитину треба не лише родити
Дитину треба не лише родити
І накормити, щоб вона росла.
Її потрібно віддано любити,
Щоб радість всім дитина принесла.
Не тільки мамі, татові, а й світу,
Й сама собі. Щоб з розумом жила.
Потрібно дати дітям і освіту,
І виховання, доброти й тепла
Безмежну кількість, ласки і терпіння,
Подарувати цілий світ добра.
Подбати треба і про розуміння…
Лише про лінь забути всім пора.
Бо виховання — це важка робота,
Яка не припиняється й на мить.
І не важливо: чи якась скорбота,
Чи зовсім неохота й щось болить.
Тут головне постійно поруч бути
З підтримкою, розрадою завжди…
Про ніжне слово варто не забути,
Щоб потім враз не трапилось біди.
Бо дітям треба не батьків опіка,
А розуміння їхнє й доброта.
Не кара і не бійка, й лють безлика,
А добре слово і любов проста.
Бо виховати важче, як навчити
Читати, рахувати чи плести.
Без виховання в світі важко жити,
Мабуть, як і Дніпро переплисти,
А може й важче. Це життя дитини,
Майбутня доля, успіх або ні.
Тому важливо відчуття родини
І думи чисті, й помисли ясні.
Красоткіна Н.
***
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.
Костенко Л.
***
Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід,
Коли від втоми закриваєш очі...
Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка.
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним, мов пухка хмаринка...
Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз -
Підкидуючи кожному свої проблеми...
Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність,
А жовтий - творче, сонячне буття...
Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ - лиш радість й самовизнання.
З Інтернету
Л.Костенко "Крила"
Читає Б.Ступка
Lightheaded
by Mike Dacko